Висока легенева гіпертензія, незалежно від її етіології, є життєзагрозливою патологією для вагітних жінок. Материнська летальність у випадках украй високої легеневої гіпертензії сягає більше 50 %, причому не має тенденції до зменшення, навіть у країнах з найрозвиненішою й високотехнологічною медициною. В Україні щороку трапляються материнські втрати від цієї патології. За багаторічними спостереженнями Інституту педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України, вагітні з високою легеневою гіпертензією складають 0,54 % від усіх госпіталізованих із серцево-судинними захворюваннями.
В клініці екстрагенітальної патології вагітних немає жодної хвороби, яка б за ступенем материнського ризику наближалася до украй високої легеневої гіпертензії. Перинатальний ризик також є дуже високим, але він менший за материнський – рідкісне явище в акушерстві.
Усе вищевикладене обумовлює надзвичайну клінічну значущість під час вагітності синдрому Ейзенменгера та ідіопатичної (первинної) легеневої гіпертензії. Саме за цих станів ступінь легеневої гіпертензії є украй високим і життєзагрозливим для матерів.
У цих Методичних рекомендаціях викладено сучасні уявлення про етіологію, клініку, діагностику, лікування високої легеневої гіпертензії у вагітних, описано тактику ведення вагітності та пологів у таких хворих, режими спостереження на різних етапах надання спеціалізованої акушерсько-кардіологічної допомоги, висвітлено питання контрацепції.
Методичні рекомендації з даного питання видаються уперше.

Повний зміст методичних рекомендацій див. в PDF файлі